Емілі Дікінсон. 216 ("Десь у німих покоях з алебастру...")

Десь у німих покоях з алебастру
Куди не зазирнуть ні смерки ні світанки
Спокійно спить покірне Воскресіння
Спить дах камінний сплять запони із китайки.

То вітерець легкий промчить через покої
То вуху мертвому щось прогуде бджола
То прощебече птах — у незнанні безжурнім —
Що за пресвітла Мудрість тут навік лягла!

А десь під Сонцем в даль велично мчать Століття
Кружляють Зорі Царства тануть наче сніг
Корони в пил летять зрікаються Державці —
Та — як на Сонці плям — не видно їх.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М. Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.