Емілі Дікінсон. 207 ("Хоч я й повернулась запізно — одначе...")

Хоч я й повернулась запізно — одначе
Я все ж повернулась — а пізно — пробачать.
Тим більшою буде їх радість коли
По довгім чеканні крізь товщу імли
Передсвітанкову — крізь морок глибокий
Почують мої несподівані кроки!
Так — буде ця мить і висока й уроча
По десятилітній агонії ночі.

І я уявляю: камін палахкоче
Й назустріч мені повертаються очі
Від мене чекаючи слова палкого.
Мені ж — за слова що почую від Нього
Віддати не жаль і століття Дороги.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М. Стріха, С. Ткаченко ;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.