Шарль Бодлер. Сови

Між тисовим гіллям глибоким

Нерушно держаться вони,

Немов богове чужини,

Стріляючи червоним оком.

Вони задумані. І ждуть

На час сумний і пізні роси,

Коли, скотивши сонце косе,

Всю землю пітьми опадуть.

Їх поза — мудрому наука,

Що в світ ідуть і страх, і мука

Лиш через рух і суєту;

Людина, марністю сп’яніла,

Несе покари тяготу,

Змінити місце-бо схотіла.

(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.