Шарль Бодлер. Піднесення

Над дзеркальні стави, над рівнини розлогі,

Вище хмар і морів; вище лісу і гір,

В світлу сонячну даль, у небесний простір,

Понад зоряних сфер неосяжні пороги,

О мій трепетний дух, ти летиш невгамовно,

І, як добрий плавець радо в хвилі пірна,

Ти, помчавши в ясне піднебесся без дна,

Розкошуєш в екстазі дерзкім невимовно.

Від міазмів тікай, від видовищ потворних,

Очищайся в повітрі надземних висот

І впивайся, як трунком господніх щедрот,

Тим вогнем, що спливає з просторів нагорних.

Хай позаду лишаться нудьга й тяжке лихо,

Котрі душу гнітять, як тягучий туман;

Той щасливий, хто в чистий висот океан

На розкриллі міцнім шугоне, наче вихор,

В кого думка розкута летить в синь небесну,

Ніби жайворонків світанковий порив,

Хто ширяв над життям й без труда зрозумів

Мову квітів співучих і річ безсловесну.

(З французької переклав Степан Пінчук)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.