Шарль Бодлер. Ворог

Як буря темна, юнь моя нараз промчала,

Сонцями білими протята тут і там,

Дощ і громи несли пустошення — і мало

Зосталось бронзових плодів моїм садам.

І осінь помислів надходить нешумлива,

І заступ я беру, і йду на низькоділ,

Щоб нагребти землі— там, де прорила злива

Глибокі жолоби, подібні до могил.

Хто знає, цвіт новий, якому прагну сходу,

Чи найде в грунті цім, розмитім під негоду,

Поживу таєну і міць благословень? —

Мій болю! Час жере життя, і Ворог гложе

Понуро серце нам і кров’ю, що всякдень

Її ми губимо, росте і переможе.

(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.