Солодка гіркота тісну поймає
грудь
При спалахах вогню, зимовими
ночами,
В час, коли спомини повільно
постають
Під дальній передзвін, що
потрясає млами.
Блажен бадьорий дзвін, що,
нехтуючи вік
Похилий, віддано, з потужної
гортані
Так повно кидає свій
молитовний крик,
Мов чуйний ветеран на варті у тумані!
Моя надщерблена душе! Коли
нічне
Повітря прагнеш ти селити
кам’яне
Трудними співами,— лунає в їх
звучанні
Пораненого хрип напружений,
останній,
Щ о під убитими, забутий серед
піль,
Вмирає в нерусі, в безмірності
зусиль.
(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар