Шарль Бодлер. Опівнічний іспит

Опівночі годинник бив.

Іронією в тьмі холодній

Звучало звичне: — А сьогодні

Хто й що з нас доброго зробив?

Сьогодні понеділок — отже,

Фатально нещасливий день.

А ще й тринадцяте!.. Все йде

Так єретично, так безбожно!

Ми вголос ганимо Христа —

Найочевиднішого бога.

Ми — нікудишній мізер, погань.

Диявол нашим богом став.

Ми служимо потворним Крезам

І, раді бидлу догодить,

Святині топчем, славим гидь,

Цькуємо розум, хвалим безум

Ми, слуги катові, раби,

Беззахисних гнемо і тлумим;

Вшановуємо глупоту ми,

Дурну, як туполобий бик.

Обожнюєм низьке і підле,

Замість повержених богів,

Отруйній гнилі творим гімн,

А в гнилі й тьмяне світло блідне.

Тоді, злякавшись маячні,

Жерці уславленої ліри,

Поетизуємо без міри

Свої фантазії нудні.

П’ємо — без спраги — ненаситно

І — без смаку — їмо весь час.

Коли вже тьма поглине нас?

Скоріше б! Світло погасіть-но.

(З французької переклав Іван Світличний)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.