Шарль Бодлер. "Що скажеш ти, душе, збідніла в тьмяній тиші..."

Що скажеш ти, душе, збідніла в тьмяній тиші,

Що скажеш, серце, ти, спізнавши в'янь і гніт,

Їй, найвродливішій, найкращій, найдобрішій,

Чий зір божественний ваш воскрешає цвіт?

— Всі наші гордощі, щоб їй хвалу співати:

Від неї віє чар святої правоти,

Її духовна плоть ллє райські аромати,

А погляд нас одяг у ризи світлоти.

В беззвучній самоті, на вулиці буденній,

Всякчас, вночі і вдень, її фантом огненний

В повітрі плаває і простір золотить.

Він мовить: «Гарна я, я влада надзаконна —

Мене любивши, ви Прекрасне лиш любіть,

Я Ангел, захист вам, я Муза і Мадонна».

(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.