Щасливий, гордий та багатий,
Хто подругу-лахудру мав,
А я, бач, руки поламав,
Хмарину прагнувши обняти.
Далеко у небесній тьмі
Світил огненний рій іскриться;
У спалених моїх зіницях —
Про сонце спогади самі.
Даремно в безмірі високім
Шукав я край, осердя й тло:
Ламається моє крило
Під полум’яним ярим оком.
І, спопелілий у вогні —
Краси любовнім пожаданні,—
Свого не дам імення хлані,
Могилі, судженій мені.
(З французької переклав Михайло Москаленко)
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар