Шарль Бодлер. Перестерігач

Людина має в глибині

Сердечній, мов на троні, Змія;

На кожне «хочу», кожне «смію»

Він, жовтий, прорікає: «Ні!»

Полонять зір тобі Наяди,

То мовить Зуб, митець заглади:

«Пильнуй обов’язків своїх!»

Ти сад ростиш, свій вірш і діти,

Але говорить Зуб: «Радіти

Чи будеш завтра між живих?»

Серед надії і спонуки

Ще дня людині не було,

Щоб остороги не прийшло

Від ненависної Гадюки.

(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.