Шарль Бодлер. Людина і море

Людино вільних днів, колись на все життя

Полюбиш море ти,— воно твоє свічадо.

В безкраїм плині хвиль себе почуєш радо,

Спізнаєш: як вони, гірка душа твоя.

Мінливий одсвіт свій побачиш, і за ним

Поринути й обнять враз виникне бажання.

І розважатимеш ти власні нарікання

Шумінням їх скорбот нестримано-буйним.

Такі подібні ви, причаєні й сумні,—

Людино, хто зміряв душі німі глибини?

О море, хто б сказав про всі твої перлини?

Скарби своїх таїн сховали ви на дні.

Та не злічить віків, що встигли вже пройти,

А ви змагаєтесь без жалю, без угаву,—

Так покохали смерть і боротьбу криваву,

О вічні звадники, о вороги-брати!

(З французької переклав Павло Филипович)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.