Шарль Бодлер. Отрута

Вино приодягне вертеп найбільш нужденний

В казкову пишноту.

Крізь випарів його запону золоту

Нам портик небуденний

Сяйне, як сонця блиск крізь хмари темноту.

Розсуне опіум все те, що меж не має,

Безкрайності краї,

Поглибить час, чуття незвідані твої.

І в душу він вливає

Почерез верх тьмяні принадності свої.

Сильніша все ж за це зелених віч отрута,

Твоїх зелених віч.

Супроти них мій дух тремтить, немов під ніч

Попав у тяжкі пута.

В гіркій безодні їх збуваюсь протиріч.

Сильніше все ж за це оте жахливе диво,

Що в слині є твоїй,

Що дух мій поверга в безмежний супокій,

Оп’янює зманливо

І кидає без сил на смерті пруг крихкий.

(З французької переклав Степан Пінчук)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.