Шарль Бодлер. Годинник

Годинник — бог страшний! Завжди він над тобою.

Завжди він свариться, мов каже: пам'ятай,

Що в серце у твоє, залите жахом вкрай,

Націлене жало щемкого, злого болю.

Короткі радощі втечуть без вороття,

Сільфідою майнуть і щезнуть — тільки й мали...

І кожна мить урве у тебе шмат чималий

І щастя куцого, й недовгого життя.

Три тисячі шістсот ударів на годину

Секунда відіб’є й комахою шепне

Те саме: пам’ятай! Не спиниш ти мене,

Я ж вип’ю плинні дні твої, як мить єдину!

А в плетиві буття десь руно золоте...

Тому і котиться крицевий гук по світу:

Remember! Пам’ятай! Memento! Без одвіту,

Бо все своє життя ти стратив на пусте.

Так, час — тонкий гравець, не знає він поразки.

В щоденній чесній грі він виграє завжди.

Ніч наближається, клепсидра без води,

Безодня спрагло жде — вона не має ласки.

І ось він — час, коли Випадок перетне

Ту ниточку, яка тебе з живими в’яже.

«Вмирай, уже пора!» — так Гідність владно скаже,

«Збирайся, пізно вже!» — так Каяття гукне.

(З французької переклав Севір Нікіташенко)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.