Емілі Дікінсон. 291 ("Як захід з гір старих закрапав...")

Як захід з гір старих закрапав
І колір смаги тлів
Як сонце спритно розписало
Похмурий звід борів!

Як скелі червінь простягають —
Для полум’я мости —
Чи маю я уста фламінго
Щоб це розповісти?

І як вогонь здіймає хвилі
Діткнувшись трав русла
Прощальним поглядом сапфіру —
Мов герцогиня йшла.

Як присмерки в село злізають
І тьмаряться доми
Де смолоскипи замигтіли
Не займані людьми.

Тепер у лігвах ніч і в стайнях
І там де чорний ліс.
Лиш головою звід безодні
У самоту повис.—

Цих видив не торкався Гвідо
І навіть Тіціан
Доменікіно теж не зваживсь
Розкрити їхній план.

(З англійської переклав Олег Зуєвський)
 
Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.