Емілі Дікінсон. 354 ("Метелик кокон залиша...")

Метелик кокон залиша
Як панна — свій поріг —
І вирушає — дати лад
Полуденній порі.

Від чого починати — й сам
Не зна — лиш креслить дивні
Він піруети серед трав
На втіху конюшині.

То спуститься згорнувши крил
Картату парасолю
На сіно що його в стіжки
Складають серед поля

А то злетить під хмару — там
Йому подібних зграя
Летить в Нікуди повна мрій —
Зустріться з Теплим Краєм.

А бджіл невтомних чи квітки
Що пахнуть в тиші гаю
Цей гурт цяцькованих нероб
Із неба — зневажає!

Та Смерку невблаганний вал
Наповз — і сіно в полі
Й метелика і сяйво дня
Покрила темна повінь.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.