Тонка вібрація поймає всі
ростини,
Омлінно тане квіт, немов
кадильниць дим;
Звук в аромат тече і кружить
плавно з ним;
Меланхолійний вальс вечірньої
години!
Омлінно тане квіт, немов
кадильниць дим;
Біль серця ніжного і трепет
віоліни,
Меланхолійний вальс вечірньої
години!
Храм неба клониться печалям
голубим.
Біль серця ніжного і трепет
віоліни,
Чуття противиться тьмам
небуття чужим!
Храм неба клониться печалям
голубим;
В застиглу кров свою повільне
сонце плине...
Чуття противиться тьмам
небуття чужим,
Сліди минулого йому — осяйні
крини!
В застиглу кров свою повільне
сонце плине...
Несу про тебе мисль потиром золотим.
(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар