Шарль Бодлер. Сліпці

Поглянь, моя душе, які вони жахні

І трошечки смішні, на манекенів схожі,

Відгадують усе — де мур, де перехожі,

Втопивши темний зір у синій далині.

У небеса вони задивлені неначе,

Хоч іскри божої в зіницях їх нема;

І хоч однакова навкруг панує тьма,

Не хилять до землі лице своє незряче.

І так вони ідуть крізь безмір темноти,

Піднявши голови. О серце, не тремти!

О місто, ти ревеш, регочешся в ганебі

Своїх дурних марнот; на мене подивись,

Я також одурів, загнавши зір увись,

Питаю, що сліпці шукають вічно в небі?

 (З французької переклав Дмитро Павличко)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.