І гірко й солодко вночі, в
самотині,
Коли свіча димить і мерехтливо
тане,
Вслухатись, як твоє минуле в далині
Гуде передзвоном крізь марево
туманне.
Щасливий він, старий
мідноголосий дзвін,
Готовий кожну мить на сполох
світ підняти,
Він — вірний святощам і
заповідям, він —
Надійний, як солдат, у січах
тертий-м’ятий.
Моя душа — мов дзвін надбитий,
що в імлі
Морозній сіє сум. Її
плачі-жалі
Слабкі й знеможені. Так у
кривавій купі,
Де звалені живі з мерцями,
труп на трупі,—
Солдат, увесь в крові, з
останніх сил в пітьму
Хрипить, а слухати його нема
кому.
(З французької переклав Іван Світличний)
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар