«Ах, звідки смуток цей, як ви
сказали, дивний,
Що йде, мов моря вал на
темрявий бескет?»
— Коли скінчать серця свій
серпень многожнивннй,
Життя для них є злом! Відомий
всім секрет!
Звичайний є мій біль, його
причина — ясна,
Як радість ваша, він нетаєно
звучить.
Не вдумуйтесь, моя цікава і
прекрасна,
І, повен ніжності, хай голос
ваш мовчить!
Мовчіть, незнаюча душе, уста з
нескутим,
Дитинним усміхом! Смерть
якнайтоншим путом
Ще більше від Життя тримає
часто нас.
Впивати дайте чар омани,
потонути
В очах і красний сон в красі
їх зачерпнути
І в тінях ваших вій дрімати
довгий час!
(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар