Люблю в очах у вас я світло
зеленаве,
Але сьогодні все для мене є
гірким;
Над ваше почуття, над огнище
ласкаве
Волію сонце я при морі золотім.
Проте любіть мене! Невдячному
і злому
Все ж будьте матір’ю! Кохана
чи сестра,
Віддайте лагоду, ту лагоду
зникому,
Що захід нам розлив і осені
пора.
Могила, хтива, жде! Ах, дайте
прихилити,
Красо голублива, вам до колін
чоло —
Останнє буду я проміння жовте
пити,
Бо літо, пломінне і біле,
відійшло.
(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар