Люблю в очах у вас я світло
зеленаве, 
Але сьогодні все для мене є
гірким; 
Над ваше почуття, над огнище
ласкаве 
Волію сонце я при морі золотім.
Проте любіть мене! Невдячному
і злому 
Все ж будьте матір’ю! Кохана
чи сестра, 
Віддайте лагоду, ту лагоду
зникому, 
Що захід нам розлив і осені
пора.
Могила, хтива, жде! Ах, дайте
прихилити, 
Красо голублива, вам до колін
чоло — 
Останнє буду я проміння жовте
пити, 
Бо літо, пломінне і біле,
відійшло.
(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989. 
Немає коментарів:
Дописати коментар