Шарль Бодлер. Поразка

Щоб аж такий тягар носить,

Твою б, Сізіфе, мати силу!

Хоч труд дарує звагу смілу,

Мистецтво — вічне, Час — як мить.

Чимдалі від святинь надгробних

Бреду крізь цвинтарний туман,

А серце, наче барабан,

У ритмі маршів б’є жалобних.

— Нерідко скарби золоті

У пітьмі сплять і в забутті,

Не дочекавшися лопати;

Нерідко в самоті й квітки

Навіюють звіддалеки

Свої коштовні аромати.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.