Надходить час, коли в
тремтінні бадилини
Кожніська квітка дише, мов
кадильний дим;
Танцює звуків рій зі смерком
запашним,
Впиває вальс тужливий та
меланхолійний!
Кожніська квітка дише, мов
кадильний дим,
У скрипці б’ється серце
вражене людини;
Впиває вальс тужливий та
меланхолійний!
Прегарно-сумне небо — пишний
бальдахим.
У скрипці б’ється серце
вражене людини,
Чутливе серце, з жаху перед
сном-Нічим!
Прегарно-сумне небо — пишний
бальдахим;
У власній захололій крові
сонце гине...
Чутливе серце, з жаху перед
сном-Нічим,
З минувшини збирає всі ясні
хвилини!
У власній захололій крові
сонце гине...
Ти сяєш спомином, мов чаша,
золотим!
(З французької переклав Михайло Рудницький)
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар