У цій землі сирій, де гниль і
хробаки,
Хотів би вирити могилу я
простору,
Де любо простягти свої старі
кістки,
У забутті пірнуть у прірву
неозору.
Геть заповіти всі, надгробки і
вінки!
Ніж у знесиленні ронять сльозу
прозору,
Я краще вороння покличу на
гробки, —
Нехай на кістяку терзають
плоть сувору.
О чорна гадь-черва без вух і
без очей,
До вас веселий мрець спішить у
млі ночей!
Синове гнилизни, філософи
похмурі,
Плазуйте через труп без
співчувань-жалів
І лиш мені скажіть,— які ще є
тортури
Для тіла без душі й мерця
серед мерців?
(З французької переклав Микола Терещенко)
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар