Шарль Бодлер. Вампір

Ти, що, немов удар ножа,

Ввійшла в життя, гордиш безщасним

І прагнеш, щоб моя душа

Для тебе ліжком стала власним,

Ти, божевільна, мов сім’я

Злих демонів, жадна могути,

Безчесна, що до тебе я,

Як каторжник, до уз прикутий,

Як грач до гри, що палить грудь,

Як п’яний до свого напою,

Як падло до черви,— ти мною

Проклята, о проклята будь!

Благав я меч свободолюбний

Розбити ланцюги тісні

І яд я намовляв підступний

В низоті помогти мені.

О горе! Яд і меч до мене,

Погорди сповнені, рекли:

«Не гідний ти, щоби нужденне

Твоє ми рабство розтяли;

Безумче, знай! Якби звільнили

Ми силоміць тебе, то губ

Твоїх цілунки зимний труп

Твого вампіра б воскресили!»

 (З французької переклав Михайло Зеров (Орест))

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.