Як викуп свій у світі цім,
Два поля вибрала людина, —
Орати їх вона повинна
Заліза розумом твердим;
Щоб трохи колосу зростити,
Щоб роза вибилась мала,
Солоний плач її чола
Всякчасно мусить грунт росити.
Мистецтвом і Любов’ю звуть
Поля ці,— і, щоб був
прихильний
Суддя в день суду непомильний.
Що сповнить жахом кожну грудь,
Їй показати слід комори
З дожинком добрим і квітки,
Що барви їх і пелюстки
Власкавлять херувимські хори.
(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар