Шарль Бодлер. Краса

Я – мрія з каменю! Мої прекрасні груди,

Що біля них життя позбувся не один,

Вдихають у митця любов, немов загин,

Немов матерію німу і повну злуди.

Я – білість лебедів і серце з кришталю,

Я – сфінкс, який скорив блакиту всі околи;

Ніколи не сміюсь, не плачу я ніколи,

І рух, що лінії ламає, не люблю!

Вивчаючи мої манери величаві,

Немов позичене в небес єство моє,

Митці ходитимуть в науці, наче в мряві,

Бо, щоб закоханих сліпити, в мене є

Подібні до свічад сяйні великі очі,

Де всі зображення, всі видива – урочі!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.