Шарль Бодлер. Піднесення

Понад долинами, ставами і борами,

Над висотою гір, по той бік синіх сфер,

Минаючи сонця, минаючи етер,

В зазоряні світи, за кожні грані й брами

Ти мчишся, душе мій — і, мов скоритель вод,

Плавач ликуючий в бурхливості потоку,

Перетинаєш ти безкраїну глибоку,

Незмовних сповнений і мужніх насолод.

Відлинь од смороду, забудь низьке і хоре,

В повітрі горньому очиститись іди

І, як божественні, просвітчасті меди,

Впивай вогонь ясний, що золотить простори.

Оподаль туг, що їм є данниця земля,

Що існування дні обтяжують захланно,

Блажен є той, кому потужні крила дано

В сумирні кинутись і сяючі поля!

Чия висока мисль, як жайвір, у привілля

Небесних вранішніх пускається путей,

Чий лет — понад життям, і хто німих речей

І квітів голоси читає без зусилля.

(З французької переклав Михайло Зеров (Орест))

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.