Буває, пливучи дорогами
морськими,
Аби розвіятись, полюють моряки
На альбатросів тих, що в
вишині над ними
Серед блакиті й хмар пливуть
віддалеки.
Коли на палубу вже люта сила
збила,
Король небес, що знав всі
грози без числа,
Волочить важко так свої великі
крила,
Мов сніжно-білі два розкинуті
весла.
Крилатий мандрівник — який
незграбний в рухах,
В польоті буйнокрил — каліка
на ногах!
Ще й дражняться — той в дзьоб
йому із люльки дмуха,
А той, глузуючи, кульгає, ніби
птах!
Поете! Князю хмар твоя подібна
сила,
Між блискавок ти свій у
грозовій імлі;
Але під шал образ
перешкоджають крила
Тобі, вигнанцеві, ступати по
землі.
(З французької переклав Іван Драч)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар