Шарль Бодлер. Хвальний гімн моїй Франсуазі

У сердечній самотині

Ніжній кізоньці невинній

Я хвалу співаю нині.

Увінчайся квітом пишно,

Крале вишукано-втішна,

Пустотлива і безгрішна!

Мов у Леті потойбічній,

Буду я черпать одвічні

Твої чари магнетичні.

Ти мене порятувала,

Як пороків рать зухвала

Шлях мені перепиняла,

Божество, спасенна зоре,—

Так бурливі хвилі боре

Потерпілий серед моря!

Джерело, чесноти повне,

Юності живло чудовне,

Голос дай вустам безмовним!

Ти низотне спопелила,

Ти вмируще відродила,

Кволому вернула сили;

Корчмо на моїм обоччі,

Світочу моєї ночі,

Шлях мені відкрий урочий!

Влий у мене міць, кохана,

Лагідна купель духмяна,

Франсуазо пожадана!

Променися, будь зі мною,

Скарбе світлоти самої,

Вмита горньою водою!

Чашо, чистий аметисте,

Ти і хліб, їство врочисте,

І ясне вино божисте!

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Гречні вірші.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.

Шарль Бодлер. Обіцянки обличчя

Люблю твоїх очей два чорні світники,

З яких немов пливе смеркання,

Вони навіюють мені нові думки,

Та аж ніяк не покаянні;

Пасують саме враз вони до чорноти

Твоєї зачіски пругкої,

Томливо мовлячи: «Коли жадаєш ти,

Коханче музи чепурної,

Йти за надією, що вістимо тобі,

Відчувши жар твоєї крові,

В правдивості тебе упевнять, далебі,

Скульптурні стегна ці чудові;

А на кінцях важких, спокусливих грудей —

Дві темні бронзові медалі;

Під ніжним животом, що наче шовк оцей,

Знайдеш, поглянувши ще далі,

Той скарб, що рівного шукать йому дарма —

М’яке й витке руно жіноче,

Щедротне і густе, неначе ти сама,

Беззоряна і темна Ноче!»

 

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Гречні вірші.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.

Шарль Бодлер. Гімн

Їй, найдорожчій, найяснішій,

Що сяйвом дух мій сповила,

Чудесній в ангельськім безгрішші —

Безсмертна слава і хвала!

Вона життя моє зціляє,

Немов солоний бриз морський

І присмак вічності вливає

У дух непогамовний мій.

Саше духмяне, що спочило

В покої, пахощі ллючи;

Забуте потайне кадило,

Що сходить димом уночі;

Які знайти, любове, рими —

Правдиві, чисті й прозірні?

Ти — мускусне зерно незриме

В моїй одвічній глибині!

Їй, найдорожчій, найяснішій,

Що світло й твердь мені дала,

Чудесній в ангельськім безгрішші —

Безсмертна слава і хвала!

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Гречні вірші.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.

Шарль Бодлер. Очі Берти

Ви здатні зневажать чудесні, дивні очі

Моєї доні — в них, проблиснувши, зника

Щось добре й лагідне, як тепла Ніч п’янка!

Прекрасні очі, смерк явіть мені урочий!

Вони — як ретязі ясного божества

Або як темрява яскинь отих одвічних,

Де з-за юрби примар і тіней летаргічних

Спалахують скарбів незвіданих дива.

Ті очі — праведні, глибокі, всевидючі,

Як ти, безмежна Ніч, осяяні, як ти!

Мов думи про Любов і Віру, з темноти

Зринають ці вогні, цнотливі чи жагучі.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Гречні вірші.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.

Шарль Бодлер. Водограй

Ти втомлена, моя кохана,

Не розкривай очей ясних,

Така недбало-бездоганна

По хвилі радощів і втіх.

Надворі — струмінь водограю

Ні вдень не мовкне, ні вночі,

І захватом мене сповняє,

Думки любовні снуючи.

Букет, що незбагненно

Вогнем зацвів,

Тут радісна Селена,

Гра кольорів,

Мов злива цілоденна

Рясних плачів.

Так і твоя душа пломінна,

Сяйнувши спалахом жадань,

Немов звитяжлива лавина,

В небесну поринає хлань.

Відтак вона, розлившись, гине,

Мов повінь хмуряних томлінь,

Що із незримої долини

В мою сердечну йде глибінь.

Букет, що незбагненно

Вогнем зацвів,

Тут радісна Селена,

Гра кольорів,

Мов злива цілоденна

Рясних плачів.

О ти, котрій краси додати

Чудесно спромоглася ніч,

Люблю з тобою наслухати

Цю вічну скаргу, вічний клич!

Вода з-під місячного пруга,

Дерева й вітер, що притих,

Вся найчистіша ваша туга —

Свічадо пристрастей моїх.

Букет, що незбагненно

Вогнем зацвів,

Тут радісна Селена,

Гра кольорів,

Мов злива цілоденна

Рясних плачів.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Гречні вірші.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.

Шарль Бодлер. Метаморфози вампіра

Ця жінка, мов змія в палахкотливій грані,

Звивалась, ронячи знеможені зітхання

З грудей, що їх корсет залізний сповива, —

І чув я мускусом пропахчені слова:

—  «Я добре відаю науку зомлівати

У ліжку від жаги; як вистиглі гранати —

Вологість вуст моїх; я веселю старих,

І по-дитинному лунає їхній сміх;

І плач висушують мої жадливі груди;

Коли ж на мене хто спогляне без облуди —

Я ліпша від зірок, і сонця, і небес!

Сягнувши досвіду любовних всіх чудес,

Чи то як милого душу до самозгуби,

Чи перса віддаю йому в ласкаві зуби,—

Сором’язна й дерзка, звитяжна й повна зваб,

Я горніх ангелів до згину призвела б!»

Ледь із кісток моїх було весь мозок спито,

Хотів я цілувать її несамовито,

Та замість божества, жаданої яви

Уздрів липкий бурдюк із купою блошви!

Склепив повіки я в холодному одчаї,

А як розплющив їх — угледів, що немає

Почвари поруч: зник захланний манекен,

Що крові досхочу з моїх напився вен;

Натомість був скелет: кістки його тремтіли,

Мов флюгер жерстяний, іржаво скреготіли,

Або мов прапорець, що люто навсібіч

Його розшарпують вітри в зимову ніч.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Книга уламків.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.

Шарль Бодлер. Коштовності

Кохана голою була, та на собі

Дзвінкі коштовності лишила задля мене.

Пасує торжество звитяжливій рабі —

І зблисло радістю єство її шалене.

Глузує світ оздоб, і в танці виграє

Жарінню золота й коштовного каміння,

Бо чистий мій екстаз, захоплення моє —

Сплетіння гомонів і світлого яскріння.

Всміхалася вона з дивана, і мене

Не відтручала вже, відчувши втішний спокій,

Була моя любов — як море світляне,

Котре здіймається і в берег б’є високий.

Немов покірний тигр, на мене звівши зір,

Вона замріяно одмінювала пози,

А щиросердя й хіть, урвавши давній спір,

Вливали чар новий в її метаморфози.

І плечі, й стан її, краси ясним взірцем

Звабливо зблиснувши, хвилясто-лебедині,

Пливли перед моїм проясненим лицем;

І груди, мов лози пахкої грона винні,

Зближались лагідно, неначе Ангел зла,

Аби потьмарити спочин душі моєї,

Щоб кришталева їй не помогла скала,

Що тихим прихистком завжди була для неї.

На смаглім тілі грав чудесний блиск окрас!

Погруддя отрока і стегна Афродіти, —

Тендітна талія, підкреслюючи таз,

Неждану прагнула принадливість явити! —

І лампа, що її вагався смерк збороть,

Вихоплювала з тьми зашторені покої,

Скупавши у крові цю бурштинову плоть

З зітханням, сповненим розпуки вогняної.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Книга уламків.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.