Люблю твоїх очей два чорні
світники,
З яких немов пливе смеркання,
Вони навіюють мені нові думки,
Та аж ніяк не покаянні;
Пасують саме враз вони до
чорноти
Твоєї зачіски пругкої,
Томливо мовлячи: «Коли жадаєш
ти,
Коханче музи чепурної,
Йти за надією, що вістимо
тобі,
Відчувши жар твоєї крові,
В правдивості тебе упевнять,
далебі,
Скульптурні стегна ці чудові;
А на кінцях важких,
спокусливих грудей —
Дві темні бронзові медалі;
Під ніжним животом, що наче
шовк оцей,
Знайдеш, поглянувши ще далі,
Той скарб, що рівного шукать
йому дарма —
М’яке й витке руно жіноче,
Щедротне і густе, неначе ти
сама,
Беззоряна і темна Ноче!»
(З французької переклав Михайло Москаленко)
Шарль Бодлер. Гречні вірші.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар