Шарль Бодлер. Метаморфози вампіра

Ця жінка, мов змія в палахкотливій грані,

Звивалась, ронячи знеможені зітхання

З грудей, що їх корсет залізний сповива, —

І чув я мускусом пропахчені слова:

—  «Я добре відаю науку зомлівати

У ліжку від жаги; як вистиглі гранати —

Вологість вуст моїх; я веселю старих,

І по-дитинному лунає їхній сміх;

І плач висушують мої жадливі груди;

Коли ж на мене хто спогляне без облуди —

Я ліпша від зірок, і сонця, і небес!

Сягнувши досвіду любовних всіх чудес,

Чи то як милого душу до самозгуби,

Чи перса віддаю йому в ласкаві зуби,—

Сором’язна й дерзка, звитяжна й повна зваб,

Я горніх ангелів до згину призвела б!»

Ледь із кісток моїх було весь мозок спито,

Хотів я цілувать її несамовито,

Та замість божества, жаданої яви

Уздрів липкий бурдюк із купою блошви!

Склепив повіки я в холодному одчаї,

А як розплющив їх — угледів, що немає

Почвари поруч: зник захланний манекен,

Що крові досхочу з моїх напився вен;

Натомість був скелет: кістки його тремтіли,

Мов флюгер жерстяний, іржаво скреготіли,

Або мов прапорець, що люто навсібіч

Його розшарпують вітри в зимову ніч.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Книга уламків.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.