Емілі Дікінсон. 640 ("Hi — нам не жити разом...")

 Hi — нам не жити разом
Бо де знайдете
Життю місцину якщо не
За склом Буфету —

Трима ключі від нього
Цвинтарний сторож.
Чужі життя як Порцеляну
Він запроторив

За скло. Немодні чи надбиті
Начиння — ну їх!
Новенький севр іще нас тішить
Старий — дратує.

Ми не помремо разом:
Комусь же треба
Закрити очі іншому.
Ця справа — не для Тебе.

А я — твою уздрівши плоть
Холодночолу —
Як житиму — без власних прав
На Смертний Холод?

Нам не вознестись разом —
Твоє обличчя
Мені заступить Божий Лик,
І ця сліпуча

Краса цвістиме як чужа
Для зору мого
Якщо не станеш ближчим Ти
Мені — від Бога.

Хтось хоче нас судить — а як?
Відомо: Ти слуга був Божий —
Чи намагавсь ним буть —
А я — не можу —

Бо моє Серце — повне вщерть
І місця в нім немає —
Аби вмістить надмірну розкіш
Божого Раю.

Пропащим станеш — за Тобою
Піду і я
Хоча й могло звучати в Небі
Моє ім’я.

Якщо ж спасешся Ти
Й нам випаде розлука —
Мені це буде гірше ніж
Пекельна мука.

Тож нарізно живімо:
Ти — там
Я — тут — в покорі.
Між нами — двері прочини
Лиш простір Моря
Та ще — Молитва щира —
Та подруга моя печальна —
Зневіра.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)
 
Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.