Над морем був мій дім; він мав
стрункі портали,
Де сяяли сонця барвисті, як
щити,
І ті ж ряди колон в напливі
темноти
До кам’яних печер подібними
ставали.
Там неба образи пливли в
глибинах вод,
Там змішувалось все: і музика
прибою,
І сонця кольори за злотною
габою,
Що йшли в моїх очах, як світла
хоровод.
Там
жив я в розкошах: напахчені і голі
Приходили
раби, моїй покірні волі,
Стирали
піт мені з гарячого чола,
Та
опахалами освіжували тіло,
І
тайну ту ж таки збагнути їм кортіло,
Що
мій печальний дух нещадно так пекла.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар