Шарль Бодлер. Ворог

Мій молодечий вік – то грози-хмаролами,

Лиш де-не-де сонця проблискували з них;

Мій сад спустошений громами та дощами,

Там рідко стрінеш плід в рум’янцях запашних.

Турботи осені мене заполонили,

Потрібно брати вже лопату чи граблі,

Рівняти ямища великі, як могили,

Водою вириті в розрихленій землі.

Хто відає, чи грунт, перетерпівши зливу,

Дасть зав’язі новій божественну поживу,

І міцністю наллє осердя золоте?

Час пожирає все, все обертає в порох!

На крові тій, що ми втрачаємо, росте

І набирає сил наш віковічний ворог.

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.