В старих монастирях на стінах
малювали
Святої Істини зображення ясні;
Звучали біля них побожних душ
хорали,
І зігрівали всіх ті мури
кам’яні.
В часи, як сяяли Христові
ідеали,
Ченці заводили майстерні
голосні
На полі цвинтарів, і Смерть
вони вславляли,
Як мрію любосну, яву в
чарівнім сні.
Моя душа – гроби, кладовища
похмурі,
Але нема картин на жалюгіднім
мурі
Мого монастиря, де вік живу і
схну.
Коли
ж, нарешті, я, чернець розледащілий,
Створю
з видовища сумного образ вмілий,
Рук
гордощі і мрій знадливу явину?
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар