Вже вирушило в путь пророче
плем’я вчора,
На спинах несучи смаглявих
малюків,
їх кормить на ходу, як завжди,
з правіків,
Скарбами перс важких невіста
сумнозора.
Дітей і матерів долає швидко
змора,
Та пішки йдуть батьки коло
своїх візків.
З очей злітає жаль, як іскра
із підків, –
Що не з’являється невидима
потвора.
Всю ніч співають їм із нірок
цвіркуни,
Побільшує для них Кібела
величава
Владарство зелені, квітучий
край весни.
Джерела
б’ють зі скель, на пустищах отава
Росте
для мандрівців, яким до глибини
Знайома
темноти майбутньої держава.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар