О музо дум моїх, улюбленко
палат,
Як січень випустить Бореїв на
дороги,
Чим грітимеш свої поледенілі
ноги,
Загорнута в нудьгу та сніговий
блават?
Чи в світлі місяця твоїх
плечей агат
Оживиться, й сяйне твоє
величчя строге?
Чи, відчуваючи своє життя
убоге,
Ти золото здереш із неба синіх
врат?
Щоб
заробить на хліб, немов дитина в хорі,
Співати
мусиш ти мольби й псалми суворі,
Не
віруючи в них, або юрбі на сміх
Являти
мусиш ти, циркачко зголодніла,
В
невидимих сльозах принади свого тіла
І
реготатися із болестей своїх.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар