Буває, моряки піймають
альбатроса,
Як заманеться їм розваги та
забав.
І дивиться на них король
блакиті скоса –
Він їхній корабель здалека
проводжав.
Ходити по дошках природа не
навчила –
Він присоромлений, хода його
смішна.
Волочаться за ним великі білі
крила,
Як весла по боках розбитого
човна.
Незграба немічний ступає
клишоного;
Прекрасний в небесах, а тут –
як інвалід!..
Той –
люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,
Каліку
вдаючи, іде за птахом вслід!
Поет
як альбатрос – володар гроз та грому,
Глузує
з блискавиць, жадає висоти,
Та,
вигнаний з небес, на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар