Шарль Бодлер. Людина і море

Людино, ти повік любити будеш море!

То – дзеркало твоє; ти в розгортанні хвиль

Вбачаєш безмір свій, душевний шторм і штиль,

Не має дна твій дух, і в нім живуть потвори.

Ти любиш власний глиб, темнющу ненасить,

Ти вся заслухана в душі своєї звуки,

Лиш інколи тобі від власної розпуки

Вдається відійти й забутися на мить.

Не звідав ще ніхто глибин твоїх, людино!

О море, і твоїх не звідано скарбниць!

Нікому не дасте дійти до таємниць,

ІЦо їх бережете так ревно й безупинно.

Але проте двобій з навзаємної мсти

Між вами точиться віками, без докори,

Бо любите ви смерть, і різанину, й горе,

Борці-суперники, безжалісні брати!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.