Шарль Бодлер. До читача

Над плоттю нашою й над нашими умами

Панують глупота, брехня, скупарство, гріх;

Ми любим докори сумління й живим їх,

Ми ними з’їдені, як жебраки кліщами.

Ми щедро платимо за наше зізнавання,

Затяті в злочині та підлі в каятті,

Ми повертаємось на зрадницькі путі,

Слізьми відмитися плануючи зарання.

Вкладає в душі нам знадливу зла примару

Могутній Трісмегіст – верховний Сатана;

Є в хіміка того їдка речовина,

Що волі сталь міцну переробляє в пару.

В руках диявола всі поворозки й ниті,

Що нами рухають і силу нам дають;

Щодня будуємо собі до Пекла путь

Крізь просмерділу тьму й вогні несамовиті.

Розпусник, що гризе й цілує без упину

Старої шльондри грудь, до нас подібний! Ми

Всолоду крадемо й, не знаючи страми,

Стискаємо її, як висохлу цитрину.

Мільйони Демонів рухливих, ніби черви,

Справляють гульбища і ходять шкереберть

У наших мозках! Ми в собі плекаєм Смерть

Та обертаємось поволі в купу мерви.

Якщо насильство, жах, убивства осоружні,

Пожежі, підступи, ножі, отруйний газ

Не стали долями банальними для нас,

Так це тому, що ми — біда! — не досить мужні

Та між пантерами, шакалами, вовками,

Серед потвор, які плазують і ричать,

І жалять нас на смерть, немов холодна гадь,

В звіринці людських вад, що володіють нами,

Є найпотворніше, найзліше Страховидло!

Воно ні повзати не вміє, ні ревти,

Та, позіхаючи, ковтнуло б три світи,

Бо жити вже йому й самому остогидло.

Це лютий Сплін, Хандра, що бачить плахи й страти,

Покурює кальян, не відаючи сну;

Читачу, знаєш ти потвору цю жахну,

О лицемірний мій, на мене схожий, брате!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Квіти зла.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.