Емілі Дікінсон. 561 («Я смуток міряю щораз...»)

Я смуток міряю щораз
Як бачу де його —
Чи стільки ж важить він як мій
Чи менше від мого.

Чи довго він у інших був
Чи ні й прийшов звідкіль?
Мого ж — початку не назву
Бо давній в мене біль.

Цікавлюсь я чи їх життя
Тяжким було ущерть
А чи — як вибір був би в них —
То радше стріли б смерть

Бо дехто після всіх терпінь
Всміхнеться під кінець
Удаючи що світло є
Хоч гасне каганець.

Цікавлюсь я коли б років —
Хоч тисяча — лягло
На давній жаль — то чи для них
Це б спочивом було

Чи й далі б мучились вони
Усі сторіччя ті
Просвічені для болю більш
Любов’ю у житті.

Я чула: безліч є журних —
Складна причина в тім —
Смерть раз приходить до людей
Склепити очі їм.

Журба є з голоду й нужди —
Та що Відчаєм звуть —
А декому й поглянути
На край свій не дають.

І хоч не знаю добре я
Цієї ще мети —
Мені б утіхою було
Голгофою пройти

Щоб звидіти хрестів зразки
В самотніх без надій —
Бо я припущення таю
Що є й такі як мій.

(З англійської переклав Олег Зуєвський)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.