Емілі Дікінсон. 498 («Я заздрю морю — повз нього...»)

Я заздрю морю — повз нього
Путь Твоя — я заздрю Спицям
Коліс — які Тебе несуть —
І Схилам — яким не спиться

Під шум шляхів де їдеш Ти —
О як приступне їм
Усе — чого не досягти —
Мов Неба — очам моїм!

Я заздрю гніздам Горобців —
У Тебе попід Дахом —
І Мусі — на Твоїм Вікні —
І Гілці — що з розмаху —

За правом даним Літнім Днем —
Тобі у Шибку б’є —
Мені ж — таких не мати Прав
За все що в мене є.

Променю заздрю — який щодня
Тебе зі сну обудить —
Дзвіночкам — що рівно опівдні дзвенять
Мені — Твоїм Полуднем бути б

Але Табу — на Цвіт мій
І геть від нього — Бджіл
Бо рине опівдні — зі мною —
в Пітьму Архангел Гавриїл —

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.