Емілі Дікінсон. 436 («Постукав вітер до вікна...»)

Постукав вітер до вікна
Немов стомивсь. «Заходь!» —
Гостинно я відповіла
Впускаючи — і от

Ввірвавсь меткий крилатий гість!
Запрошувати сісти
Його — все ’дно що умостить
Саме повітря в кріслі.

Не мав ні шкіри ні кісток
Мій гість а його мова
Була — мов шум пташиних крил
Як всі злетять раптово!

Лице — немов лавина
А пальці — ніжну грали
Мелодію як пурхав він
Повз келихи й бокали.

Так він літав а потім
Немов злякався.— Змах
Бентежних крил.—
Легенький стук —
І я уже сама!

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.