Шарль Бодлер. До жительки Малабару

Широка в стегнах ти, гнучка і чорнотіла,

Знадливості твоїй найкраща жінка біла

Позаздрила б; митця вражає оксамит

Очей твоїх тремких і твій сяйнистий вид.

В країні голубій, де чути спів платана,

Де Бог тобі життя послав, ти маєш пана;

Подать йому води, чи люльку запалить,

Прогнати комарів од ліжка, де він спить —

Це клопоти твої, а ще — надіть прикраси,

З базару принести банани й ананаси;

І боса ходиш ти, й наспівуєш пісень

Незнаних, предківських, і так минає день,

Вже й ніч іде в плащі із мерехткого шовку,

І наслухаєш ти, прилігши на циновку,

Як дзвонять у дворі колібрі й цвіркуни,

Й квітуча входиш ти в свої квітучі сни.

Щаслива дівчино, чому ж ти рвешся з дому,

Чом нашу Францію, стражденну і содомну,

Ти прагнеш бачити, і йдеш на пароплав,

І покидаєш світ духмяних зел і трав?

Напіводягнена в тонку й прозору тканку,

Під снігом чи дощем стоятимеш до ранку,

Оплакуватимеш дозвілля давніх літ,

Закована в корсет, студена, наче лід,

Визбируватимеш обід свій у болоті,

Продаючи красу і чар своєї плоті,

І в нашій млі брудній, як привидів, як мрев,

Шукатимеш дарма кокосових дерев!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Різні поезії.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.