Шарль Бодлер. Голос

Гойдалася моя колиска в книгозбірні,

Де все змішалося: І Вавілон, і Рим,

Романи, фабліо, скарби наук безмірні,

І все те я гортав, хоч був іще малим.

Два голоси я чув; один волав скрадливо:

«Світ — спечений пиріг, безмежна благодать,

Жагучий апетит я дам тобі на диво,

Щоб міг ти до глибин все дійсне розпізнать!»

А другий промовляв: «Лети відважно в мрії,

За межі дійсного, за межі людських знань!»

І голос цей співав — так піщані завії

Співають, кличучи кудись в пустельну хлань;

Він пестив слух, але й жахав невинну душу;

Я згодився; й моє життя пішло навкіс;

Відтоді я в собі носити рану мушу;

За непроглядними прикрасами куліс

Великого Буття, в тьмах чорної безодні

Я бачу виразно незбагнені світи;

Але до ніг моїх вчепилися голодні

Зміюки, і в ході я мушу їх тягти.

Відтоді ніжно так люблю моря й пустелі,

Нещасний, мов пророк, я коротаю дні,

Сміюсь, як плачуть всі, тужу, як всі веселі,

Солодкий чую смак в прогірклому вині;

І за оману я приймаю видноколи,

А голос каже: «Будь зі мною заодно,

Бо в мріях мудрецю не з’явиться ніколи

Те, що безумному побачити дано!»

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Різні поезії.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.