Емілі Дікінсон. 449 («Я вмерла за красу але...»)

Я вмерла за красу але
Почула у труні
Що хтось за правду впавши став
Сусідою мені.

«За що ти вмерла?» — він спитав.
Йому призналась я.
«А я — за правду — він сказав —
Тож — ти сестра моя!»

І ми вели як земляки
Так бесіду удвох —
Аж поки й наші імена
Покрив одвічний мох.

(З англійської переклав Олег Зуєвський)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 448 («То був Поет — він добирав...»)

То був Поет — він добирав
Щонайвисоку Суть
З давно затертих Значень —
Коштовний пах почуть

Умів у простій він траві
Що в нас під ворітьми —
І дивувались — чом раніш
Його не чули ми —

Видовищ Першовідкривач —
Поет — то саме він —
Задля відмінності — для нас
Обрав жебрацький чин —

Та Долі що себе не зна —
Хто б Кривдою грозив —
Для себе — сам він — свій Талан —
За межами Часів —

(З англійської переклав Максим Стріха)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 441 («Цей Лист — до Світу що мені...»)

Цей Лист — до Світу що мені
Не слав своїх листів —
Природа — вилита в слова
Величні і прості —

Кладу своє Послання до
Незримої Руки.
Любові заради — мене не судіть
Суворо земляки.

(З англійської переклав Сергій Ткаченко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 436 («Постукав вітер до вікна...»)

Постукав вітер до вікна
Немов стомивсь. «Заходь!» —
Гостинно я відповіла
Впускаючи — і от

Ввірвавсь меткий крилатий гість!
Запрошувати сісти
Його — все ’дно що умостить
Саме повітря в кріслі.

Не мав ні шкіри ні кісток
Мій гість а його мова
Була — мов шум пташиних крил
Як всі злетять раптово!

Лице — немов лавина
А пальці — ніжну грали
Мелодію як пурхав він
Повз келихи й бокали.

Так він літав а потім
Немов злякався.— Змах
Бентежних крил.—
Легенький стук —
І я уже сама!

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 435 («Де надто безуму — видюще око...»)

Де надто безуму — видюще око
Добачить божий розум —
Де надто розуму — добачить сущий безум.
Тут більшість як і скрізь —
Пан і пастух.
Годись — і ти розумний
Упрись — і ти безумець
Прип’ятий на ланцюг.

(З англійської переклала Марія Габлевич)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 432 («Чи люди всі отам гниють...»)

Чи люди всі отам гниють
Де поховали їх?
Я певна що неправда це
Бо є й такі між них —

Як я — живі — й гадати
Що вмерла я — пусте:
В легенях свідок — подих мій —
З подякою росте.

«Прорік я вам — сказав Ісус —
Не всі зустрінуть тлін —
Є й ті що смерть їх не торкне».
Коли ж бо щирпй Він —

Мені не треба спорів
І те що Бог сказав —
Не тема для дискусії —
Він смертю смерть здолав!

(З англійської переклав Олег Зуєвський)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 429 («Між місяцем і морем — даль...»)

Між місяцем і морем — даль
Та бурштинові руки
Слухняне море — як хлоп’я —
Ведуть між дюн широких.

Воно не схибить ні на крок
Наказові покірне —
То аж під місто підійде
А то назад поверне.

Мій Пане — бурштинових рук
Твоїх я жду як море —
Накази поглядів твоїх
Прийматиму в покорі.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.